Будинок Регира в Маріуполі – покинута двоповерхова будівля історичного значення, розташована у старій частині міста, по вулиці Італійської. Особняк вважається справжнім архітектурним шедевром, оскільки має унікальний дизайн і неповторні елементи. Чим цікавий будинок і чому він став історичною пам’яткою ви дізнаєтесь з цієї статті, пише mariupol-future.com.ua
Особливості будівлі
Садиба побудована із стійкого і надійного замкового каменя, фасад обштукатурений. Вхід прикрашали ефектні колони. Родзинкою садиби була веранда, з якою відкривався чудовий вид на Азовське море. У народі цей будинок називають “будiвля з грифонами”. Не дивно, адже зовні він дійсно прикрашений цими міфічними істотами з тілом лева, а головою, крилами і кігтями – орла. Згідно з грецькими легендами, грифони захищали свого господаря, втілювали прозорливість, силу і відплату. Але, на превеликий жаль, грізним створінням не вдалося вберегти майно господаря. Відомий будинок змінив не одного власника, а на початку 2000-х років став нестримно руйнуватися.
Давайте трохи поринемо в історію будівлі. Споруда була побудована в 1900 році за замовленням нащадка італійських купців, судновласника і мецената Петра Регира. Садиба стала розкішною фамільною резиденцією. Справи господаря і його дружини нестримно йшли в гору. Свій стартовий капітал підприємець заробив на торгівлі зерном. Пізніше він займався перевезенням вугілля і заснував найбільшу судноплавну компанію.
Проте революційні події внесли свої корективи в долю Регира. Молодший син i дочка встигли переїхати за кордон, оселилися у розкішних віллах і ні в чому собі не відмовляли. Сам же Регир-старший залишився в Маріуполі. Є версія, що “червоні” вигнали його з власного особняка, поселили в комірці і змушували прибирати двір. Загинув Петро Регир в 1919 році, імовірно з голоду. Також існує версія, що в нього попала очманіла куля денікінців, що зайняли місто у той час.
Сама садиба перейшла вихідцям з народу і стала функціонувати як багатоквартирний житловий будинок. Пізніше в нього заселили співробітниць швацької фабрики імені Дзержинського, розташованої неподалеку.
Післявоєнні трансформації особняка
У 1968 році будівля була реконструйована і передана під потреби тресту “Азовстальконструкция”. В ході виконання ремонтних робіт дерев’яні елементи конструкцій, були замінені залізобетонними, що завдало історичній пам’ятці непоправної втрати. Потім будівля належала приватному підприємству СУ-118 “Донбассмеханомонтаж”. У 2007 році будинок придбала одеська фірма “Основа”.
У 2011 році Маріуполь відвідали італійські підприємці на чолі з генеральним директором компанії “In.com.impex” Бруно Пальмьері. Розглядалася реставрація садиби і відкриття в ній “Будинка італійської культури”, але зв’язатися з її власниками не удалося.
Зараз будівля перетворилася на руїни. Знаходитися всередині будинку дуже небезпечно. Довкола розкидані биті пляшки і сміття, під ногами – уламки плит, що звалилися, і цегла. Але навіть в такому плачевному стані будинок Регира здатний справити враження. Туристи роблять унікальні кадри з рiзних сторiн будівлі. Особливо гарна садиба влітку, коли територія утопає в зелені. Восени та взимку від будівлі віє смутком і безнадійністю.
[Стан будинку Регира, 2020 рік]
За інформацією департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, особняк Регира планують внести до списку об’єктів культурної спадщини. Якщо процедура здійсниться, то з’явиться шанс на порятунок будівлі і відродження її минулої величі.